Після прийняття християнства, за часів європейського розвитку монастирів, пивоваріння стало виключною сферою ченців. Вперше в історії, за виробництво пива почали відповідати чоловіки, а не як це було раніше – жінки (у давніх культурах жінки мали право власності на посуд, яка служила для варення пива). Від початку середньовічні ченці виробляли пиво для власних потреб, оскільки положення, які стосуються посади, не забороняли пиво, яке являло собою напій, який був багатим на вітаміни та складові частини були хорошим додаток до убогої дієті. Потім, разом з розвитком технології, монастирі почали вдосконалювати рецептури і виробляти пиво на більш широкий масштаб, часто збираючи завдяки цьому достатньо великі багатства. В при монастирських пивоварних заводах варили три види пива: Прима Меліор з ячмінного солоду, Цервісіа з доповненням вівсяного солоду та тертого. З IX століття вводяться правила, прийняті Карлом Великим, що регулює продаж і продукцію пива. Згідно з ними до виготовлення пива можна було вживати лише найкращі сорти солоду, а над його продукцією повинні були наглядати високо кваліфіковані фахівці.
Король хмелю
Тисячі трав і приправ, які додавалися до пива, було замінено звичайним хмелем. Скоріш за все сталося це в середньовічних монастирях, хоча як розповідає легенда, з’єднання пива з хмелем було заслугою короля Гамбринуса. Хміль поліпшував смак пива, консервував його і полегшував його виробництво. З XII століття датується кінець монополії монастирів у сфері пивоваріння. У середньовічних містах, які бурхливо розвиваються, почали виникати пивоварні ознаки, які швидко виросли в справжні пивоварні. У XIII столітті можна пиво було знайти між іншим в Страсбурзі, Франкфурті, Мюнхені, Лондоні і Парижі.
Пиво нижній ферментації
Близько 200 років потому вперше застосовано нижню ферментацію (7-12C), яка рішуче покращувала якість пива, але певні труднощі приносило ще охолодження підвалів до відповідно низької температури. Всупереч цьому, в XV столітті пиво було цінним торговим товаром, який експортувався навіть до далекої Індії. Про його популярність в Європі свідчать історичні перекази, згідно з якими в 1500 році сам Гамбург пишався кількістю аж 600 пивоварних заводів. У 1516 році баварський князь Вільгельм видав відоме “Право чистоти пива” згідно, з яким для виробництва пива можна використовувати тільки три складові частини: воду, ячмінь і хміль. Цього правила дотримуються багато і до сьогоднішнього дня.
Пілз
Черговий перелом в історії пива настав у 1824 році, коли чеські пивовари з Пілзна відкрили новий метод ферментації пива при низьких температурах. До цього часу пиво було насичене вуглекислим газом і мало золотистий, прозорий колір. Чергову інновації в пивоварінні ввів в 1880 році Людовик Пастеур, який звернув увагу на необхідність збереження повної гігієни під час виробництва пива з метою уникнення мікробіологічних заражень. Його дослідження плодоносили вишукуванням пастеризації, яка робила можливим більш довге й більш якісне зберігання пива. Останнім відкриттям у пивоварінні була ізоляція одиночної клітини дріжджів і введення їх у процес ферментації, що поліпшувало смак пива та впливало на його чистоту. Зробив це данець Крістіан Хансен.